Copyright by "Vlad"
Всякая школа славна не числом, а славою своих учеников
ТРИВОЖНІ ДІТИ
Рекомендації батькам
Рекомендації батькам
•Страхи - класичний симптом того, що у дитини велике внутрішнє напруження, що вона не справляється із життєвими та емоційними труднощами. Тому, щодня залишайте 3-5 хвилин на те, щоб дитина могла індивідуально поговорити з вами, поділитися своїм секретом, тривогою, попросити поради, допомоги.
•Ставтеся до дитини з позитивної орієнтації (з погляду її позитивних якостей, а не негативних).
•Тон, яким повідомляєте вимогу чи заборону, повинен скоріше бути дружнім, пояснювальним, ніж примушуючим.
•Фізичні покарання не повинні вважатися нормою і плануватися заздалегідь як корисні. Але, якщо дитина поводить себе так, що стався емоційний зрив дорослого, то, як правило, це стається, а не використовується як «прийом». Якщо цей зрив абсолютно щирий і без тіні розрахунку на «педагогічний ефект», то наслідки його можуть бути позитивними, якщо дитина побачить дорослого, не захищеного педагогічною бронею, а як рівного і більш близького.
•Навчаючи дітей писати, краще використовуйте простий олівець з гумкою на протилежному кінці, щоб дитина могла вільно стерти все, що невдало написала (профілактика страху неуспіху).
•Страхи перед засинанням часто означають, що сфера несвідомого у дитини прагне тіснішого контакту з матір’ю.
•Не допускайте насилля над дитиною, коли її годуєте: не змушуйте, не відволікайте, не нав’язуйте, не підганяйте.
•Позитивний приклад батьків в оволодінні своїми емоціями створює для дитини одну з необхідних передумов успішного подолання страхів.
•Не тривожитися і не тривожити, зменшити суворість у спілкуванні з дитиною.
•Поділіться з дитиною спогадами про свої власні дитячі страхи, як ви з ними боролися і перемогли.
•Якомога частіше наголошуйте дитині, що нічого страшного не сталося, що дорослі мама і тато сильні і завжди захистять її.
•Розширюйте коло людей, яким дитина співчуває, щиро співпереживає, тоді її фантазія переключиться зі співчуття собі на співчуття іншим, що зменшить страхи.
•Перед відвідуванням зоопарку радимо розповісти дитині, що звірі там не тільки хороші та добрі, а є дикі й страшні. Тоді навряд чи агресивна реакція тигра викличе у дитини переляк.
•Не варто за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці.
•Зазначимо, що прийняття дитини не виключає можливості негативної оцінки окремих її вчинків, але не осуду дитини як особистості.
•Якомога частіше хваліть свою дитину: підбадьорюйте, схвалюйте, позитивно сприймайте зроблене нею.
•Покарання, якщо воно застосовується доречно, повинно виключати грубість, жорстокість. З погляду психопрофілактики страхів, недопустимо також застосування погроз, залякувань.
•Якщо у дитини викликають особливий інтерес сцени жорстокості, то слід насторожитись, звернутись до психолога, можливо, наявні садистські нахили (що, на щастя, зустрічається досить рідко).
•Зазначимо, що такі почуття, як ненависть, злоба, страх, тривожність, заздрість, розглядалися у давнину як психіатричні синдроми патології, яких обов’язково треба позбутися або хоча б послабити.
•Позитивні якості обов’язково є у кожної дитини, тільки вони можуть бути прихованими від недостатньо уважних очей дорослого. Відшукайте і плекайте у своїй дитині її позитивні якості.
•Не переглядати фільми-жахи, оскільки діти, на відміну від дорослого, ще не чітко розділяють мистецтво і реальність. Діти, особливо в напружені моменти, не пам’ятають, що це артисти і що все це не насправді.
•Наголошуємо, що частіше бояться ті діти, батьки яких недостатньо позитивно спілкуються з ними (мало читають, не беруть участь у їх іграх, рідко пригортають до себе, натомість люблять повчати, погрожувати).
•Зауважте, що менше страхів у тих дітей, батьки яких самі менше проявляють особисту стурбованість, тривожність, надмірну опіку.
•Пам’ятайте: безстрашна дитина не та, яка нічого не боїться, а та, яка не боїться боятися!!!
•Ставтеся до дитини з позитивної орієнтації (з погляду її позитивних якостей, а не негативних).
•Тон, яким повідомляєте вимогу чи заборону, повинен скоріше бути дружнім, пояснювальним, ніж примушуючим.
•Фізичні покарання не повинні вважатися нормою і плануватися заздалегідь як корисні. Але, якщо дитина поводить себе так, що стався емоційний зрив дорослого, то, як правило, це стається, а не використовується як «прийом». Якщо цей зрив абсолютно щирий і без тіні розрахунку на «педагогічний ефект», то наслідки його можуть бути позитивними, якщо дитина побачить дорослого, не захищеного педагогічною бронею, а як рівного і більш близького.
•Навчаючи дітей писати, краще використовуйте простий олівець з гумкою на протилежному кінці, щоб дитина могла вільно стерти все, що невдало написала (профілактика страху неуспіху).
•Страхи перед засинанням часто означають, що сфера несвідомого у дитини прагне тіснішого контакту з матір’ю.
•Не допускайте насилля над дитиною, коли її годуєте: не змушуйте, не відволікайте, не нав’язуйте, не підганяйте.
•Позитивний приклад батьків в оволодінні своїми емоціями створює для дитини одну з необхідних передумов успішного подолання страхів.
•Не тривожитися і не тривожити, зменшити суворість у спілкуванні з дитиною.
•Поділіться з дитиною спогадами про свої власні дитячі страхи, як ви з ними боролися і перемогли.
•Якомога частіше наголошуйте дитині, що нічого страшного не сталося, що дорослі мама і тато сильні і завжди захистять її.
•Розширюйте коло людей, яким дитина співчуває, щиро співпереживає, тоді її фантазія переключиться зі співчуття собі на співчуття іншим, що зменшить страхи.
•Перед відвідуванням зоопарку радимо розповісти дитині, що звірі там не тільки хороші та добрі, а є дикі й страшні. Тоді навряд чи агресивна реакція тигра викличе у дитини переляк.
•Не варто за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці.
•Зазначимо, що прийняття дитини не виключає можливості негативної оцінки окремих її вчинків, але не осуду дитини як особистості.
•Якомога частіше хваліть свою дитину: підбадьорюйте, схвалюйте, позитивно сприймайте зроблене нею.
•Покарання, якщо воно застосовується доречно, повинно виключати грубість, жорстокість. З погляду психопрофілактики страхів, недопустимо також застосування погроз, залякувань.
•Якщо у дитини викликають особливий інтерес сцени жорстокості, то слід насторожитись, звернутись до психолога, можливо, наявні садистські нахили (що, на щастя, зустрічається досить рідко).
•Зазначимо, що такі почуття, як ненависть, злоба, страх, тривожність, заздрість, розглядалися у давнину як психіатричні синдроми патології, яких обов’язково треба позбутися або хоча б послабити.
•Позитивні якості обов’язково є у кожної дитини, тільки вони можуть бути прихованими від недостатньо уважних очей дорослого. Відшукайте і плекайте у своїй дитині її позитивні якості.
•Не переглядати фільми-жахи, оскільки діти, на відміну від дорослого, ще не чітко розділяють мистецтво і реальність. Діти, особливо в напружені моменти, не пам’ятають, що це артисти і що все це не насправді.
•Наголошуємо, що частіше бояться ті діти, батьки яких недостатньо позитивно спілкуються з ними (мало читають, не беруть участь у їх іграх, рідко пригортають до себе, натомість люблять повчати, погрожувати).
•Зауважте, що менше страхів у тих дітей, батьки яких самі менше проявляють особисту стурбованість, тривожність, надмірну опіку.
•Пам’ятайте: безстрашна дитина не та, яка нічого не боїться, а та, яка не боїться боятися!!!
